2 лютого – 200 років від дня народження Євгена Павловича Гребінки, українського і російського поета, письменника.
Є.П. Гребінка народився 1812 р. на хуторі Убіжище (нині с. Мар’янівка Полтавської області) в родині дрібного поміщика. У 1831 р. закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де навчався з М. Гоголем, В. Забілою. На цей час припадає початок його літературної діяльності.
Після закінчення гімназії служив у Малоросійському козачому полку, а в 1834 р. переїхав до Петербурга. Працював чиновником у міністерстві народної освіти. З 1836 р. викладав російську словесністьу Дворянському полку.
Спілкувався з видатними літераторами. Створив гурток, який об’єднав українську літературну й мистецьку інтелігенцію. У 1836 р. познайомився з Т. Шевченком. Друкувався в російських періодичних виданнях. У 1841 р. випустив перший український альманах «Ластівка», до якого ввійшли твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли та його власні. Автор ліричних віршів, поем, байок, зокрема, слів до відомої пісні «Очи чёрные», а також талановитих повістей «Чайковський», «Приключение синей ассигнации».
Помер 15 грудня 1848 р. у Петербурзі, похований в Україні у с. Мар’янівка.
 
15 лютого – Стрітення Господнє.

19 лютого – 20 років тому (1992 р.) Верховна Рада України затвердила малий Державний герб України – тризуб.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови.

23 лютого – День захисника Вітчизни. Встановлений Указом Президента України від 23 лютого 1999 року.

25 лютого – 125 років від дня народження Леся Курбаса (ім’я та по-батькові Олександр-Зенон Степанович), українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, публіциста, перекладача.
Лесь Курбас народився в м. Самбір Львівської області в родині акторів. Навчався на філософському факультеті Віденського та філологічному факультеті Львівського університетів.
Викладав у Київському та Харківському музично-драматичному інститутах. Заснував трупу «Тернопільські театральні вечори», Молодий театр у Києві, Київський музично-драматичний театр («Кийдрамте»), театр «Березіль» у Харкові.
Як актор виконував ролі Гонти («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Гурмана («Украдене щастя» І. Франка), Астрова («Дядя Ваня» А. Чехова), Хлестакова («Ревізор» М. Гоголя) та ін.
Як режисер інсценізував і здійснив постановки вистав за творами Т. Шевченка, П. Тичини, вперше на українській сцені – «У пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла, «Макбет» У. Шекспіра, п’єси М. Куліша, І. Микитенка та ін.
Створив власну систему сценічного мистецтва. Його творча концепція органічно поєднувала українське театральне мистецтво з європейською культурою. Виховав когорту акторів і режисерів. На кіностудії поставив кілька фільмів. Перекладав п’єси зарубіжних авторів з німецької, французької, польської, норвезької мов. Написав численні статті з театрознавства, автор книги «Шляхи українського театру «Березіль».
З 1927 р. його почали звинувачувати в націоналізмі, згодом позбавили звання народного артиста, присвоєного в 1925 р. У 1933 р. бур заарештований і засланий на Соловки. В ув’язненні очолив самодіяльний театр і здійснив кілька театральних постановок.
3 листопада 1937 р. був розстріляний. Його Реабілітовано в 1957 р.
У с. Старий Скалат Тернопільської області, де минули дитячі й юнацькі роки митця, в 1987 р. відкрито меморіальний музей. У Харкові на могилах його дружини В. Чистякової та матері В. Яновичевої відкрито «Пантеон сім’ї Курбаса – Чистякової» У 1994 р. створено Державний центр театрального мистецтва ім.. Леся Курбаса та засновано премію його імені.