У Москві на вулиці Арбат, за кілька хвилин пішки від Кремля працює Культурний центр України, 7 із яких Центр очолює Володимир Мельниченко – історик, письменник, дослідник української Росії.

У. Т.: Як стверджував Олег Скрипка: «Москва – кузня українського націоналізму». А коли ви усвідомили себе українцем?

У березні виповнюється 150 років з часу найдовшого перебування в Москві Тараса Григоровича Шевченка — 11—26 березня 1858 року. Поет тоді жив у Михайла Семеновича Щепкіна і разом з ним “споглядав Москву”, познайомився з багатьма представниками “московської вчено-літературної знаменитості”. Починаючи з цього числа, ми друкуватимемо цикл статей генерального директора Культурного центру України в Москві, номінанта на здобуття Національної премії, доктора історичних наук Володимира Мельниченка про перебування Шевченка в Москві в березні 1858 року.

Тарас Шевченко:
“Поселився у Щепкіна
в будинку Щепотьєвої”

Повертаючись із заслання в Петербург, Тарас Шевченко на деякий час зупинився в Нижньому Новгороді. В інформації воєнного губернатора Нижньогородської губернії Муравйова на ім’я московського воєнного генерал-губернатора Закревського, знайденій мною в Центральному історичному архіві Москви, перебування Шевченка в міс... Читати далі »

Продовження.
Початок у ч. 6, 7 за 2008 р.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО:
“НИШКОМ ПРОВІДАВ
РЄПНІНУ”
17 березня Тарас Григорович записав у щоденнику: “Сегодня опять посетили меня оба медика и, слава Богу, кроме диеты и сидения в комнате, ничего не прописали”. Та Шевченко цього разу порушив заборону виходити з дому й увечері нищечком відвідав давнього друга княжну Варвару Рєпніну, яка жила в районі Козихи на Спиридоновській вулиці (тепер — вулиця Спиридоновка, між Малою Нікітською і Садово-Кудрінською; будинок не зберігся). Назву отримала від церкви Спиридона, єпископа Тримифунтського, на Козиному болоті, відомої з 1627 року (розібрана 1930 р.). Спиридоновська вулиця була “панською” й входила до Арбатської дільниці міста. Від помешкання Щепкіна треба було пройти Старопименовським провулком, перетнути Тверську, далі Єрмолаєвським провулком, або вийти на Садову-Тріумфальну й Садовим кільцем потрапити на Спиридоновську.

Можливо, що й під час ... Читати далі »

Продовження.
Початок у ч. 6, 7, 9 за 2008 р.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО:
“ПОЇХАЛИ МИ З МИХАЙЛОМ СЕМЕНОВИЧЕМ У МІСТО”
18 березня 1858 року Шевченко і Щепкін уперше після поетової хвороби разом виїхали з дому. У щоденнику Тараса Григоровича читаємо:

“В первом часу поехали мы с Михайлом Семеновичем в город. Заехали к Максимовичу. Застали его в хлопотах около “Русской беседы”. Хозяйки его не застали дома. Она была в церкви. Говеет. Вскоре явилася она, и мрачная обитель ученого просветлела. Какое милое, прекрасное создание. Но что в ней очаровательнее всего, это чистый, нетронутый тип моей землячки1. Она проиграла для нас на фортепьяно несколько наших песен. Так чисто, безманерно, как ни одна великая артистка играть не умеет. И где он, старый антикварий, выкопал такое свежее, чистое добро. И грустно, и завидно. Я написал ей на память свой “Весенний вечер”2, а она подарила мне для ношения на шее киевский образок. Наивный и прекрасный подарок”.... Читати далі »

Продовження.
Початок у ч. 6, 7, 9,10 за 2008 р.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО:
“ПУСТИЛИСЯ МИ МОСКВУ СПОГЛЯДАТИ”
О десятій годині 19 березня Шевченко і Щепкін знову вийшли з дому разом. Було тепло, тихо й хмарно. Михайло Семенович рукою показав напрямок їхньої екскурсії. Як згадував Олександр Афанасьєв, Михайло Семенович “невідступно супроводжував Шевченка по Москві”. Тетяна Щепкіна-Куперник, яка збирала відомості про те, як артист опікував поета, писала: “Щепкин вызвался показать ему Москву. В то время “великим постом” спектаклей в театрах не было, и он был свободен. С утра они выходили из дома. Две характерные фигуры: маленький, круглый, светло улыбающийся Щепкин, которого почти все прохожие узнавали и приветствовали (даже извозчики, величавшие его по имени-отчеству), кто поклоном, кто улыбкой, и суровый, с густыми бровями Шевченко в смушковой шапке и смазных сапогах”. Незважаючи на грязюку під ногами, того дня вони, за словами Шевченка, “обходили пешком по... Читати далі »

Продовження.
Початок у ч. 6, 7, 9,10,12 за 2008 р.

Тарас Шевченко:
“Поїхали з Щепкіним
  поклонитися Аксакову”

Важливою заслугою Михайла Щепкіна було те, що саме він познайомив Тараса Шевченка з Сергієм Аксаковим і його сім’єю. Стосунки (спочатку заочні) між письменниками зав’язалися в грудні 1857 року, коли Сергій Аксаков послав Шевченкові через Щепкіна свою “Семейную хронику” з автографом. Цей твір, як і книга “Детские годы Багрова-внука” з автографом Аксакова, залишилися у бібліотеці Шевченка після його смерті. Вірогідно, Щепкін розповів Шевченкові багато хорошого про близького йому Аксакова та його сім’ю, яку дуже поважав.

Завдяки Щепкіну 22 березня 1858 року відбулася перша зустріч Шевченка з Аксаковим. Заглянемо до поетового щоденника, в якому передано його щиру радість від неї: “Радостнейший из радостных дней. Сегодня я видел человека, которого не надеялся увидеть в теперешнее мое пребывание в Москве. Челов... Читати далі »

Закінчення. Початок у ч. 6, 7,
9,10, 14 за 2008 р.

Тарас Шевченко:
“Я зустрівся і познайомився з ними…”

Важливим результатом поетового перебування в Москві стало знайомство з багатьма московськими інтелектуалами, що відбулося завдяки Михайлу Щепкіну. У цьому контексті важливими були дві зустрічі — обіди 24 і 25 березня.
Про 24 березня Шевченко занотував у щоденнику:

“Отправились в книжный магазин Н. М. Щепкина и ком., где и осталися обедать. Обед был званый. Николай Михайлович праздновал новоселье своего магазина и по этому случаю задал пир московской учено-литературной знаменитости. И что это за очаровательная знаменитость! Молодая, живая, увлекающаяся, свободная! Здесь я встретил Бабста, Чичерина, Кетчера, Мина, Кронеберга-сына, Афанасьева, Станкевича, Корша, Крузе и многих других. Я встретился и познакомился с ними, как с давно знакомыми родными людьми. И за всю эту полную радость обязан я моему з... Читати далі »

Розділ: Видання Центру | Дата: 26.09.2008 |

... Читати далі »