Свою Україну любіть,

Любіть її…Во время люте

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Чи ж розуміємо всі, яка велика українка й геніальна художниця є нашою сучасницею? Принаймні, видавництво «Либідь» дало нам змогу переконатися в цьому й задуматися над істинно духовною сутністю нашого меркантильно-розхристаного й легковажно-кліпового життя на зламі двох століть і тисячоліть.

Казкові гобелени Людмили Жоголь знаходяться в музеях Києва, Москви, Мінська, Баку, Єревана, Торонто, в багатьох приватних колекціях. Понад 20 неповторних гобеленів майстрині прикрашають громадські споруди столиці України — адміністрацію Президента, Київську міську Раду, Президію Національної Академії наук, Національний банк… Ними можна також милуватися в бібліотеці Ванди Василевської, в готелях «Київ», «Національний», «Русь». Людмила Євгенівна створила понад 250 гобеленів та ще близько двох сотень оригінальних верет, ліжників, художніх розписів по тканині. Чимало з них експонувалися на виставках українського мистецтва у Бельгії, Греції, Італії, Канаді, Франції, Югославії, Норвегії… Загалом в Україні та за кордоном відбулося понад 30 персональних виставок Жоголь. Кілька разів її твори з величезним успіхом виставлялися в Культурному центрі України в Москві. Навесні цього року ми знов із радістю чекаємо Людмилу Євгенівну в Українському домі на Старому Арбаті.

Кандидат мистецтвознавства Людмила Жоголь постійно пропагує вітчизняне мистецтво, видала понад 10 книг і 100 статей. Вона підтримує молодих митців, які працюють, зокрема, в декоративному текстилі, в техніці батику. «Нові яскраві мисткині, — писала Жоголь, — Ольга Потієвська, Тетяна Кисельова, Тетяна Мисковець. Кожна створює неповторний напрямок у творчості. Дивлюся на їхні твори і радію, що є талановита молодь». З цього молодого й талановитого ряду в Культурному центрі України в Москві виставляла свої твори Олена Лапко, роботи якої представлені в приватних колекціях багатьох країн світу. Людмила Жоголь присвятила їй окрему статтю (!) «Пошуки молодості: Олена Лапко». Найщиріше сказав про цю рису художниці Борис Олійник у передмові до книги про яку йдеться: «Я спостеріг дивний феномен: коли презентуються твори колег Людмили Євгенівни по цеху, все її лице святешно світліє. Успіхам своїх учнів радіє більше, ніж власним».

Додам, що саме Жоголь стала ініціатором виставок Марії Примаченко та Ганни Собачко-Шостак у Культурному центрі України в Москві в 2009 році.

Людмила Жоголь — народний художник України, академік Національної академії образотворчих мистецтв та архітектури, удостоєна численних державних нагород, почесних грамот, дипломів. Особливо наголошу, що вона є лауреатом премії ім. Катерини Білокур і Всеукраїнської премії «Жінка III-го тисячоліття». Втім, Людмила Євгенівна була й Жінкою II тисячоліття, недарма Расул Гамзатов назвав її «однією з найчарівніших жінок планети».

В цій яскравій і дивовижно теплій книзі про Людмилу Євгенівну є й мої щирі слова: «Людмила Жоголь для мене — це уособлення України — красивої, ніжної, талановитої, сильної, мужньої. Скільки разів перед гобеленами Жоголь спливали в пам’яті слова Василя Симоненка: «Україно, ти для мене диво…» У витворах золотих рук майстрині відсутні настирливі нагадування про Україну чи широковідома українська символіка, але вони дихають Україною, передають її самобутні життєві барви. Ці дивовижні квіти і трави, ці соняшники і яблука… Вони українські, вони Україною пахнуть… Низький уклін Вам, Велика Українко! Здоров’я Вам, Людмило Євгенівно!»

Ім’я Людмили Жоголь робить честь цілій українській нації, вивищуючи її духовність і престиж у світовому культурному просторі. Та хто ж тепер справді пам’ятає й гідно шанує власних пророків за їх життя. Тож нагадаю, що в Японії існує титул «Живе національне надбання», яким пошановують постаті вітчизняного масштабу. Це саме те, що вже давно заслужила Людмила Жоголь від української держави.

Володимир Мельниченко,

доктор історичних наук,