 22 січня 1919 року відбулося об’єднання (злука) двох суверенних українських держав – Української Народної Республіки (УНР) і 3ахідно-Української Народної Республіки (3УНР) в одну незалежну соборну державу. Урочистий Акт об’єднання було проголошено Директорією УНР на Софійському майдані Києва.
УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим – 22 січня 1918 року було проголошено четвертий Універсал. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об’єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові між УНР та ЗУНР було укладено Передвступний договір, ухвалено Постанову Української Національної Ради від 3 січня 1919 року про об’єднання ЗУНР з УНР. 21 січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.
 В Акті об’єднання від 22 січня 1919 року Директорія радісно повідомляла: "Однині во єдино зливаються століттями одірвані одна від одної частни єдиної України – Західно-Українська Народня Республіка / Галичина, Буковина і Угорська Україна / і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка”. ЗУНР отримала назву Західної області УНР (3ОУНР). Скликаний Директорією Трудовий Конгрес України, у роботі якого взяли участь 65 делегатів від ЗУНР, наступного дня схвалив Акт об’єднання.
Втім, об’єднання УНР і 3УНР в одну державу через низку причин до кінця не відбулося. Головна з них – складний стан, у якому незабаром опинилася Директорія та її уряд, змушені під натиском більшовицьких військ залишити майже всю територію Великої України. Навіть поміж західноукраїнських державних діячів не було прагнення до цілковитого об’єднання. У відповідь на вимогу представників 3УНР Директорія погодилася з тим, щоб до скликання Всеукраїнських установчих зборів адміністративні й законодавчі функції в Західній Україні здійснювалися самостійно, а фактичне об’єднання відбулося б пізніше.
Незважаючи на це, день 22 січня 1919 року назавжди залишиться в пам’яті українського народу як свято Соборності (Злуки) України. Високий принцип соборності своїх земель є найвищим ідеалом, до якого прагне кожна свідома нація. На довгому й тяжкому шляху українського народу до цього ідеалу було об’єднання УНР і ЗУHP – подія великої історичної ваги.
21 січня 1990 року між Києвом і Львовом сотні тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в "живий ланцюг". Деякі були з транспаранти про зміст акції. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ УРСР, в акції взяли участь майже 450 тис. осіб, за даними організаторів - близько мільйона. На мітингах, що проходили в містах, з'єднаних "живим ланцюгом", звучали заклики до незалежності. Акція стала демонстрацією єдності українського народу.
У 1999 році Указом Президента України 22 січня було офіційно встановлено Днем Соборності України.
У п`ятницю, 22 січня, глава держави Віктор Ющенко візьме участь у святкових заходах з нагоди Дня Соборності України: 09:00 - покладання квітів до пам'ятника Тараса Шевченка та Михайла Грушевського; 12:00 - Участь у святкових заходах з нагоди свята в приміщенні Національної опери України ім. Тараса Шевченка.
|
