|
16:12 Екскурсія до Малого театру | ||||||||||||||||
 Старші учні Української недільної школи при Культурному центрі України в Москві разом з батьками та викладачами відвідали Малий театр – один з найстаріших у Росії, який у цьому році відкрив свій 254-й театральний сезон. Будинок Малого театру знаходиться у переліку національного надбання, тому візит дітей передбачав не перегляд вистави, а знайомство з залаштунковою частиною театру – гримерками, сценою, цехами тощо, що в свою чергу виявилося напрочуд цікаво та пізнавально. Усі залишились у повному захваті.
Погодьтесь, потрапити до театру з парадного входу може кожен з нас (хоча далеко не всі це роблять). А от зайти зі службового, потрапити під сцену, побачити всю машинерію та механізацію дива під назвою «театр», таланить не кожному. І ми були серед таких щасливчиків.
Театр – це велика держава, яка живе за особливими законами і має навіть власне виробництвом. Саме так – виробництво декорацій, костюмів, бутафорії тощо. Та й постановку вистави впевнено можна назвати виробничим процесом, на який працює сотні людей! Глядач завжди бачить лише його результат – виставу, якій передує кілька місяців не тільки творчих пошуків, але й технічного вирішення режисерського та художнього задумів.
Під час екскурсії діти та дорослі почули розповідь з історії Малого театру та його корифеїв. Побували у Щепкінському фойє, де побачили посмертний портрет Михайла Семеновича у виконанні Іллі Рєпіна (до речі, оригінал), макет пам’ятника Гоголю, який так і не встановили. Пройшлися глядацькою залою, побували на святая святих будь-якого театру – сцені, де на той час монтували декорації до вистави «Не было ни гроша, да вдруг алтын» Островського. Побачили режисерський пульт, акторське фойє, де знаходиться портрет великої Єрмилової, поруч зі сценою. Побачили справжню дзвіницю, якою колись озвучували вистави (сьогодні дзвони звучать виключно у записах). Зайшли до костюмерного цеху, пройшлися коридорами, де знаходяться гримерні кімнати акторів. Навіть у кілька зазирнули.
А ще посиділи за чашкою кави в артистичному кафе. І тепер мріємо повернутися до театру вже в якості глядачів. Чого й усім бажаємо.
Викладач Української недільної школи Ассоль ОВСЯННИКОВА
| ||||||||||||||||
|
| ||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
