Днями у Москві відбулася непересічна подія – Перший фестиваль української культури „Сорочинський ярмарок у Москві”, присвячений 200-річчю від дня народження Миколи Васильовича Гоголя. І масштабність заходу перевищила усі найсміливіші сподівання.

Вдень, ще до урочистого відкриття, у Всеросійському виставковому центрі відкрилась виставка українських художників та фотомайстрів Росії та України „Мальовнича Україна”, відбулися зустрічі представників творчих делегацій Росії та України з українською громадськістю Москви, а також  покладання квітів до пам’ятника М. В. Гоголя.

А ввечері відбулося урочисте відкриття фестивалю у Культурному центрі України в Москві, на яке завітав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації Костянтин Грищенко.

Вітальні слова гостям та учасникам триденного святкового марафону виголошували організатори  фестивалю – співголови Об’єднання українців Росії Валерій Семененко та Василь Бабенко, голова Регіональної громадської організації „Українці Москви”, начальник відділу інформації та діаспори Культурного центру України в Москві Вікторія Скопенко, генеральний директор Культурного центру України в Москві, Лауреат національної премії ім. Т. Шевченка Володимир Мельниченко, представники Міністерства регіонального розвитку Російської Федерації, Полтавського земляцтва в Москві, Московського будинку національностей, Асамблеї народів Росії тощо, звучали народні пісні у виконанні українських народних колективів з Москви, Хабаровська, Архангельська, Санкт-Петербурга, Златоуста, Нижнього Новгорода, Твері, Сургута, Тольятті, республіки Башкортостан тощо. Крім того, саме на відкритті генеральний директор фірми „Український сувенір” Микола Степаненко презентував „Рушник національного єднання”, який вишивало 1340 осіб – представники усіх національностей України з усіх її областей та чотирьох діаспор (США, Канада, Молдова, Польща). В результаті на полотні  довжиною дев’ять метрів, витканому 57 років тому, закодовано історію України від трипільської культури до нашого часу.

За словами одного з організаторів фестивалю, заслуженого працівника культури Росії та України, художнього керівника Української народної хорової капели Москви Вікторії Скопенко, подібний фестиваль був давнішньою мрією. І радісно від того, що він співпав зі святкуваннями 200-річчя Миколи Гоголя. Спочатку планували провести лише конкурс української пісні, але під час підготовки зрозуміли, що одного дня буде замало. У результаті протягом трьох днів москвичі та гості столиці стали безпосередніми учасниками справжнього українського ярмарку у Сорочинцях.

Давайте згадаємо слова самого Гоголя: „Вам, верно, случалось слышать где-то валящийся отдаленный водопад, когда встревоженная окрестность полна гула и хаос чудных неясных звуков вихрем носится перед вами. Не правда ли, не те ли самые чувства мгновенно обхватят вас в вихре сельской ярмарки, когда весь народ срастается в одно огромное чудовище и шевелится всем своим туловищем на площади и по тесным улицам, кричит, гогочет, гремит?” („Сорочинський ярмарок”). Саме атмосферу народного гуляння намагались відтворити організатори фестивалю. Тут було все. Виставка-ярмарок декоративно-ужиткової творчості „Місто майстрів”, де можна було придбати продукцію виробників не лише Росії, але й України (наприклад, житомирські черевики, пошиті з конопель, вироби майстрів з Івано-франківщини, Львова), конкурс української пісні хорових колективів, вокальних ансамблів та солістів, театралізовані постановки, частування українськими національними стравами, ігри, забавки тощо. А ще можна було поспілкуватись з самим Миколою Васильовичем (цю відповідальну роль виконував актор Харківського театру юного глядача Віталій Бондарев).

У рамках фестивалю відбувся круглий стіл „Перспективи розвитку української культури та освіти в РФ. Створення необхідних економічних та соціальних умов”, де учасники поділилися своїми надбаннями та проблемами. Скажу чесно, що незалежно від того, де мешкають українці – в Москві чи в Хабаровську, проблеми у них майже однакові. Їх успіх вже у тому, що вони зберігають рідну мову та культуру. І це не „домашні посиденьки” у тісному сімейному колі, а помітні у містах, знані та поважні організації. Як правило, центром таких осередків, стають фольклорні колективи, куди приходять не лише етнічні українці, але й представники інших національностей, зацікавлені нашою культурою. Проте існують проблеми з недостатністім фінансуванням та відсутністю концепції розвитку української культури та української освіти на теренах Росії. Гостро стоїть проблема відсутності українських шкіл. В її вирішення робить свій вклад Культурний центр в Москві. Тут усі бажаючі можуть відвідувати Курси української мови, а діти – вчитися в Українській недільній школі, де викладається історія України, українська мова і література. Крім того, саме тут діти можуть познайомитись з народними святами та обрядами.

Але повернемось до фестивалю. За словами народного артиста СРСР та України, художнього керівника Національного академічного українського народного хору ім. Г. Верьовки Анатолія Авдієвського, що очолював журі конкурсу української пісні, фестиваль продемонстрував високопрофесійний рівень, велику любов до української пісні серед молоді та людей похилого віку. „На відміну від професійних виконавців, ми відчули щемливу сутність нашої пісні, її трагізм, глибоку лірику, яку без сліз сприймати неможливо”.

Триденне свято закінчилось. Його учасники та гості поїхали по рідних домівках з позитивними емоціями та великим бажанням знову приїхати до Москви з новими творчими досягненнями. Всі учасники та організатори без виключення мріють про продовження свята „Сорочинський ярмарок у Москві”. А тому будемо сподіватись, що всі бажання все ж такі здіснюються, і фестиваль стане не лише традиційним щорічним святом, але й запорукою подальшого розвитку української культури в Росії.