У Національному культурному центрі України в Москві відбувся літературний вечір «Українська поезія російською мовою».

Його ініціатором стала голова робочої групи з питань культури і мистецтва Громадської гуманітарної ради при Президентові України, професор Лариса Скорик. Були запрошені проректор з наукової роботи Російського державного гуманітарного університету, професор, літературний критик, перекладач Дмитро Бак, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, літературознавець Дмитро Стус, поети, перекладачі Олександр Закурено, Олексій Зарахович, Андрій Пустогаров.

У вступному слові генеральний директор Центру, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко наголосив на тому, що Центр із задоволенням проводить такі поетичні вечори. Так, тут відбулася зустріч з представниками журналу «Сибирские огни», де було надруковано велику підбірку перекладів творів українських поетів, а також пройшов вечір, присвячений Олександру Пушкіну і Тарасу Шевченку за участю співробітників Кам’янського заповідника та Російського музею імені О. С. Пушкіна.

І де ж, як не тут, на Арбаті, говорити про поезію, якщо в цьому ареалі творили Пушкін, Окуджава, Цвєтаєва, Шевченко?

На початку вечора Лариса Скорик виконала почесну місію, вручивши заступнику директора з архівно-музейної роботи Дому руського зарубіжжя імені О. Солженіцина Інні Розановій ювілейну медаль, випущену до 100-річчя Віктора Некрасова «За утвердження ідеалів свободи та людяності». (Медаль – авторська робота друзів В. Некрасова, відомих українських художників Ади Рибачук і Володимира Мельниченка (однофамілець генерального директора Центру. – Авт.) за діяльність БРЗ, направлену на збереження та вивчення здобутків руської еміграції, а також на встановлення зв’язків з співвітчизниками в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, однією з постійних форм яких є багаторічна книжкова допомога університетам та бібліотекам в Україні.

Ведучий вечора Дмитро Стус представляв своїх друзів – відомих поетів та перекладачів, і між іншим сказав:

– Трагічна доля поета закрила справжній образ Василя Стуса. Про це писав ще за його життя Юрій Шевильов, коли за кордоном видавав його збірку віршів «Паліпсести». Вже тоді було зрозуміло, що простіше сприймати міф, ніж справжню людину. Перші переклади поезії батька були пов’язані з іменем Озерова. На жаль, вони мало передавали звукопись, яка для Стуса була дуже важливою. Потім перекладами займався  пермський поет Юрій Бєліков.

Хочу представити вам кілька сучасних перекладачів. І мені дуже приємно, що сьогодні ви почуєте кращі зразки перекладів поезії мого батька. До речі, коли мама почула переклади Дмитра Бака, вона сказала, що це майже те, що б вона хотіла чути в інших мовах.

А потім власні поезії та переклади віршів Василя Стуса читали Андрій Пустогаров, Олександр Закуренко, Олексій Зарахович та Дмитро Бак.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва.