|
16:09 засідання літературної студії «Когорта» | |
 У Національному культурному центрі України в Москві відбулося чергове засідання молодіжної літературної студії «Когорта».Цього разу тема зустрічі була загадковою та інтрігуючою – «22». Саме так називається твір Ліни Костенко, який у структурально-семіотичному вимірі аналізувала керівник студії Олена Марченко. 22 Два чорні лебеді календарного білого моря Випливають із ночі і знову кудись у ніч - Лебедин і лебідка лебедин і лебідка чорні лебеді часу з лебединої пісні сторіч потім випливуть знову з багряної дельти світанку віковічні абсурди кричать у пелюшках "кува"! 22-го березня 22-го вересня 22-го жовтня 22 22 ( двадцять два ) чорні лебеді часу з якого вони Дунаю де ночують вони і які вони зорі клюють я нічого не знаю нічого нічого не знаю буду я чи не буду через місяць вони припливуть о які незворушні над морями вселюдської крові випливають із ночі і знову кудись у ніч а як глянути зблизька - дзьоби у них пурпурові чорні лебеді часу з лебединої пісні сторіч. Ліна Костенко Доповідач зазначила, що у збірці "Вибране” Ліни Костенко можна знайти тексти, які звичним для читача способом моделювання дійсності протиставляють авторську розгадку коду. А тому поезія ускладнюється, тяжіє до герметичності. Письменниця відмовляється від структурних норм, до яких звик читач і пропонує свої "правила гри”. На цьому етапі з’являється проблема незбігання "тезауруса” автора і читача. Звідси – поліінтерпретація. Виникає можливість різнопланового розшифрування текстів, варіанти встановлення істинності елементів читач має визначати відповідно до своїх смаків та інтелектуальних можливостей. В таких текстах зникає відповідність, з’являється суб’єктивна читацька інтерпретація, тотожність плану змісту і плану вираження прогресує до умовної еквівалентності. Образний світ заповнений уламками далеких від нас культур, шматками матеріальної культури. Зміст і функції цих фрагментів не підвладні мімезисові. Тому перед читачем постає проблема розгерметизації тексту з метою отримання необхідної інформації. Олена навела приклад можливого прочитання поезії Ліни Костенко "22” з використанням методики структурально-семіотичного аналізу французького літературознавця Ролана Барта. У ході обговорення прозвучало безліч думок, навіть більше, ніж присутніх на зустрічі. На моє переконання, найголовніше, і найвище вміння митця – не тільки передати свою думку, свої враження, але й надихнути на роздуми, аналіз, занурення в глибини філолології, історії, філософії… Коли людина переймається твором, «пірнає» в нього, то наче містичним чином зливається з текстом. І тоді стає не просто читачем, стороннім спостерігачем за розвитком думки автора, а й в якійсь мірі співавтором. А творчі люди – то є душа країни, народу. То є голос, який чуєш серцем, душею. І стає однаково, які саме таємниці приховують у собі рядки слів. Важливо, які струни вони зачіпають у наших душах. І я там був, Ярослав КОПЕЛЬЧУК.  | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
