В Україні з давніх давен взаємодіють дві тенденції – до єдності країни  (унітарність) з одного боку та демократичного самоврядування земель з іншого. Обидві тенденції значною мірою визначають характер сучасних політичних процесів в Україні. На жаль, цілком продуктивним тенденціям, шкодять деструктивні явища – зовнішні впливи та внутрішні негаразди і непорозуміння. Їх необхідно долати, розвиваючи громадські інститути. Орієнтирам організації земель може слугувати історичний досвід в земельному устрої України (земельний устрій княжої доби, воєводський устрій доби Речі Посполитої,  полковий устрій Гетьманщини, досвід раднаргоспів). Поземельний устрій в Україні дасть простір оптимізації виробничих сил, а інститути місцевого самоврядування повинні стати школою нових політиків. Згадаймо наш історичний досвід землеустрою.

1. БУКОВИНА І ЗАКАРПАТТЯ.  Історична назва – Шипинська, або Кормча земля (англійське “ship” – ковчег, шіпер – кормчий). Значення назви Карпати: хетське «karpis» – гнів, ярость; латинь “carpo” – корити, щекать, «щекати» - лаяти, ругати, грецьке “karpos” – родючість, Українське «бук» - прут (clava, Sclavenoi), а «Прут» (у Геродота – Дрекон) - німецькою die Rute. Буковина – Ruthenia. Екологічну і економічну єдність складають Закарпаття і Чернівецька області. Спеціалізація – туризм, екологічні виробництва.

2. ВОЛИНЬ. Історична назва землі  «Волинь» несе у собі значення «волі», як прагнення і вирішення.. Значення назви «Волинь» передає топонімія і гідронімія Волинської і Рівненської областей (румунське “rivna” – рєть, або воля) та назва «Туров» (санскрит “tura” – вольовий, рєть). В «Гетиці» Йордана (IV сторіччя н. д.) Волинь названа «Ойум» (грецькою “οїομαι”, “οїω” - думати, вважати, передбачати, воліти). Назва Лемківщина і назва «Волинь» співвідносяться: грецьке “lem” (воля людини), латинь “lemma” – «судження» (Перемишль) Назва “Волинь” присв’ячена мудрій богині небесного Місяця. Старонімецьке “wola ” (wel, Wohle, Wohl) – добро (Добромиль). До Волині належали Перемишлянська земля, Люблінщина-Беласток з Брестом та Туровська округа.

 3. ГАЛИЧИНА. Історична назва Галицької землі, як земель Щека. Назва землі у витоках Дністра має значення санскритського “gali” – гнівний, ярий, лихий, лютий (Ярославія), як і санскритського „rus“ (ruz – руженіє - докори) – гнів, ярість. Таке ж значення має ім’я Щека (староукраїнське «щекать» - лаяти, ругати, корити, яро мовити, словити). Галичина (Ярославія) діалектична пара до назви «любимичі» (Беласток, Люблінщина). Економічну, єдність творять Івано-Франківська і Львівська області. Важлива назва – Станіслав. Тут (або у Галичі) могла знаходитись ставка вождя гуннів (грецькою “hounnoi” – родимичі-кияни, але старонімецьке “chunna” – konde, wissen, kennen - українці) Аттіли.

4. РОДЕНСЬКА ЗЕМЛЯ. Житомирська, Київська, області  області та Київ (як окрема адміністративна одиниця). Історично - Роденська земля (грецьке “κυεω” – нести зачаття, нести плоди, родити). В літописах назва “Житомир” згадана в 1240 році, як синонім назви «Україна» (Держава) і Родень (поляни-родимичі, земля, ойкумена). В “Історії” Геродота назва записана як «Ексампайос» (латинь “examo”), або «Соборна земля», «Житомир» («жита» - природа, влада). Готська назва – «Гардаріка» - Спільна земля. Сакральний образ дочки Бористена зберігає ріка Рось (Рода) і місто Родня..

 5. ПОДОЛІЯ. Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області. Історична назва Подолія. У Геродота населення називалося «каліпідами» (санскрит “kali” – судження, суд, корити) , пізніш – «тиверцями» та бужанами. Санскритською “tivra” - гнівний, суворий (Тірас), як і галичани – ругії (лютичі). Ріка Дністр названа на честь гнівного Посейдона (Стрибога).

6. ЛЕБЕДИН. Дніпропетровська, Кіровоградська і Черкаська області. (Назва Нова Сербія -  Нова Либедянь, адже тюркське “serb” і латинь “liberti” - свобода). Історична назва – Січ, або Геррос. Назва Черкаси має значення латинського “cerci” (дух боріння, воїнь), або, як у Геродота – Геррос - простір між ріками Сула (Воїнь) і Самара (Воїнь) до рыки Кринка.

7. ПЕРЕЯСЛАВ. Полтавська і Харківська області. Назви рік Сула і Самара - Воєводна, Ворскла - Сердита, Псьол - Перун характеризують Полтавщину як Геррос-Воєводину. У назвах «Полтава» (Олтава, Лтава – poltern, шумна, дзвінка – Звенигора, Громова), індоєвропейське “tau” і “petra”, “saxe” – кремінь, скала, камінь. Ці землі, як і Таврію, можна назвати «Роксоланією» (Кременецька земля). Харків має значення грецького «kharis”, латинь “salue” – радості, привітності. Слобідські землі (Білгород).

8. СІВЕРЩИНА. Чернігівська і  Сумська (Вишнєвеччина) області. Давньоукраїнською «сівер» - схід, а санскрит “siva” передає значення привітності (Любеч, Радуль, Радогощ). Назва “Чернігів” (від латинського “cerno” – бачити, вирішувати)) – Віщий, Радячий (пор.: Радуль). Латинь “summitas” у назві Суми – верх, вишина (Вишнєвеччина). Сіверщина втратила частину земель Стародубщину (Стару Ладогу), і східну Путивльщину (Курськ).

9. ДОНБАС. Донецька і Луганська області. Основа назви Донецьк (Юзовка) – латинь “donec” – край, а санскрит “us”, фрізьке “lug” і давньонімецьке “loug” – вогонь, горіння, світло. Огнищанський край. Луганщині належав Таганрог (латинь “tago” – сяяти, світити). Назва Лугань синонімічна назві Сурож (“sur-rogus” – належний до горіння, палання).

 10. ТАВРІЯ І КРИМ. Історична українська назва – Корсунська земля (Корсунь) і Таврида (Скала). Разом з Запоріжжям - Таврією Степовою (частина Херсонської області) - земля кіконів-лебединців і Козацької Покрови Либеді (Ясині і Ясуні). Давня назва «Таврія» має значення індоєвропейського “tau” - скала, (синоніми: “saxe” – скала (petra – камінь, скала). Таврія – Rocksolum (роксолани), де англійське “rock” – скала, Каменецька Січ). Литовське “ula” (скала) взято в основу назви “уличі” (роксолани). Окрема адміністративна  одиниція – Севастополь (гетьманське місто від санскритського “sevast”.

11. ПОМОРІЄ. Миколаївська, Одеська, Херсонська (частина) області. Історична назва Поморіє вжита в «Слові о полку Ігорєвім». Назва Миколаїв присвячена Південному Бугу (Возному - Велесу). Земля Либеді (Кікони-Лебединці). Назви Одеса і Херсон несуть у собі значення “Пустинь” (“Слово о полку Ігоревім”), відома як “Олешшя”.