Свідчення старожитніх текстів потрібно розуміти. У цих текстах зберігається важлива інформація. У тому числі – перестороги. Є такі свідчення, зокрема, в «Іліаді» Гомера.

Ще Арістотель зауважив, що зерно «Іліади» - не у ході Троянській війни і навіть не у долі якого-небудь героя. «Сіль» твору – у «гніві» тисяцького Ахіла: «Гнів, богине, возвелич Ахіла, Пелеєнка грізного, який ахеянам тисячі бід учинив». Такими словами зачинається твір. А у кінці твору гнів Ахіла має своїм  завершенням милість. Всі явища існують у природі і у суспільстві у діалектичній єдності і спричиняють розвиток: добро - зло, радість - журба, думка - чин, діло – суд, лад – хаос, розум – глупота і т. і. Предки українців залишили нащадкам розуміння діалектики життя навіть у топонімії (Перемишль – Перечин, Гнівань - Добромиль, Сердинь – Миргород, Глухів - Чутов… ). Значна частина топоніміки нашої Вітчизни утворена на основі різномовних когнантів (коренів слова). Як ось, наприклад, Крим. В основу назви «Крим» взято старогрецьке слово “κρїμα” (κριμα) – рішення, присуд, суд, або дієслівне “κρινω” – розглядати, судити. Що саме і чому «судить» давній Корсунь? Спробуймо заглянути у праісторію півострова.

Найдавніші свідчення, як показали розкопки біля Сімферополя, вказують на вшанування жителями півострова птахів і тому ту давню цивілізацію назвали просто – «пташиною». Назва вдала. Берегова лінія Кримського півострова утворює обриси великої птахи, яка обернена до сходу сонця. Птаха сидить на горах і має за гніздо Гурзуфську сідловину. У автора «Слова о полку Ігоревім» про образ птахи сказано так: «Вспле Скала, лебединими крилами на Синьому морі у Дону плещучись?». Птаха, справді, ніби плещеться. Здається, вона здійняла крила вверх і, ніби, ось-ось злетить. Українські козаки називали птаху «Либідь», а ще - Горлицею і Чайкою. У автора «Слова о полку Ігоревім» (з іншої нагоди) так само згадані різні птахи: Гоголь, Чайка, Чернядь. Одвічний образ літаючих птахів, оспіваний у піснях  - Воля (Liberti – Либідь).

Друге важливе свідчення з далекого минулого Криму – легенда про Іфігенію, або Іфінассу, як вона названа в «Іліаді» Гомера. Легенда розповідає про Іфігенію, дочку Агамемнона і Клітемнестри. Згідно з переказом, Агамемнон повинен був принести Іфігенію у жертву Артеміді, яка затримувала у Авліді флот греків, що йшли на Трою. У ту мить, коли Агамемнон збирався заколоти свою дочку, Артеміда покрила її хмарою, залишивши на її місці сарну, і віднесла Іфігенію у Тавриду, де Іфігенія залишалася як жриця  Артеміди до тієї пори, поки дівчину не забрав звідти її брат Орест.

Вся символіка легенди про Артеміду і Іфігенію збережена на мапі України. Артеміда, або Діана - богиня Луни, дочка Зевса і Лети (Латони), сестра Аполона, ціломудрена богиня, покровителька дівчат та жінок, які кликали богиню особливо при пологах. Але Артеміда-Діана – богиня Місяця. ЇЇ ім’я “Артеміда” має значення грецького “αρτїος” – струнка, досконала, ціломудрена (непорочна) – Діва. Ім’я “Діана” – Мудрість (Διανοια), або Софія. Богині небесної Луни присв’ячено імя “Україна” (ук-раяти – розумно радити). Імені богині присв’ячена митрополича церква України – Свята Софія. Сестрою Аполона вона названа тому, що Аполон – Місяць (Луна – сестра, Місяць – брат). Артеміда – дочка Зевса, а на честь Зевса (Паппая, Даждь Бога) названий Дніпро. Мати Артеміди – Латона (Літа) – Час. Небесній богині присвячена назва «Прип’ять». На честь наглядаючої богині названі ріки Смотрич, Гуйва, Вижва, Стир – все це назви-синоніми богині Луни.

Щоб Артеміда-Україна могла накрити Іфігенію хмарою, потрібно хмару мати. Україна має таку хмару – гору Криван (див.: повість М. Гоголя «Страшная месть»), а на честь хмари названо місто Кривин (санскрит “krivi” – дощова хмара). Лань-сарну Артеміда теж має: містечко Сарни, де вони випасались у Немовичах (“nemo” – діброва). Отже, Україна-Артеміда врятувала Іфігенію і віднесла її на скалисту Тавриду.

Хто ж така «Іфігенія»? ЇЇ ім’я “Ι-φυ-γενια” – Зачаттєвська. Цій назві присвячено назву столиці України Києва (грецьке “κυεω” – нести зачаття) та містечка «Зачаттєвська» у Таврії (Запоріжжя). «Зачаттєвським» можна назвати місяць Січень. Він зачинає Рік. Але Зачаттєвською («Атлантидою» від “atlantius nodus” – росток, зачаття) називається богиня блискавки Січ. Своїм небесним вогнем Січ запалює небесне горіння Ранкової Зорі і День. Тому Січ називається «Камиш-Зоря» (топонім на Запоріжжі) і Денниця. Сучасний Крим (первісно – Корсунь) - земля Козацької Січі, яка своїм вогнем (небесною блискавкою) запалювала Ранкову Червону Зорю і День (Січ – Троя – Денниця). Горіння Ранкової Зорі символізують Пірятин (“πυρο” – вогонь) та Лугань (“loug”, “lug” – горіння, вогонь).

У сиву давнину Січ, як військова дружина, знаходилась на острові Родос в Карпатському морі (Егейському), де тривалий час діяли хетти. Назва «Родос» має значення українського слова «родити», англійського “rod”  (кий, бук) та грецького “rodos” (червоний). Легенда про Іфігенію, або – «Іфінасса» у Гомера від грецького “νασσα” у перекладі – Домаха. А це вже козацька назва -  Січі, яка була перенесена з острова Родос на Тавриду і залишалася там жрицею Артеміди (до часу, поки її не забрав звідти брат Орест). Так сповіщає легенда.

Козацька Запорізька Січ існувала на Корсунській землі (Корсунь, нині – Крим), а на косі Тузла козаки диміли благовонія на честь богині Луни Артеміди-Діани. Пізніш куріння благовоній відбувалося на річці Тузловій. Переклад назви «Тузла» (латинь “tus”, “turris” – курити благовонія, курити ладан) – Ладанка (Куренівка, Димер, Раухівка). Всі ці назви можна знайти на мапі України. Після куріння благовоній козаки приносили дари у Храм через Курильні Врата (Дияконовські, або Південні ворота) побіля Дніпра (старовине містечко Дверен на Дніпрі). Опис воріт Українського Храму (Свята Русь) подано у нарисі «Україна-Скіфія – Соборна земля» на сайті КЦУ в Москві.

Отже, Іфігенія (Зачаттєвська) була жрицею у храмі Артеміди поки її не забрав Орест. Ця подія записана також Геродотом. Кіммерійці покинули Тавриду і частина з них осіла на річці Тірас (Дністер). Можна вважати, що кіммерійці (ті ж таки хети, або гетьманські гети, які володіли у тому числі Родосом) перейшли у Карпати на Буковину, адже ці назви повторяють назви Карпатського (Егейського) моря та острова Родос  (“rod” - бук). Значення імені «Орест»  – Ярослов (латинь та грецьке “oss” – “oris” – уста, мова, слово). Така ж історія повторилась в історично близькі до нас сторіччя. Після походу на хорват (хорви – полки) Володимира, Січ перейшла на Дунай («а копія поют на Дунаї», «дівиці поют на Дунаї»), а згодом вже син Володимира Ярослав Мудрий відновив Січ-Тьмуторокань («той же дзвін чув давній великий Ярослав»). Повторимо, що так було і в давній легенді: син Агамемнона Орест забрав Іфігенію (Зачаттєвську).

У «Слові о полку Ігоревім» Січ названа «Тьмуторокань» (грецькою -  “τεμενος” – свята земля, земля богині, а “τορος” – пронизливе світло і тріск звуку – явище блискавки – osk -Оскол). Отже, Тьмуторокань - Свята земля богині небесної блискавки (Січ-Пирогоща). Небесний вогонь називався “vindici flamma” – вогонь кари (вогонь помсти), а козаки називалися «віндичі» - месники, захисники, ратаї (так у «Слові о полку Ігоревім» - від староукраїнського “rata” – ратувати, порятунок). Богиня блискавки – Карна і Жля (Слово о полку Ігоревім). Можна згадати, що ріка Пората у Геродота – слов’янська назва: Спасівка, або Ратич (Спасич) у Велесовій книзі. Там також таборилась Запорізька Січ.

Залишається пояснити окремі назви Корсуня-Кримського півострова, щоб переконатись, що пам'ять минулого живе і донині.

Крим - старогрецьске “κριμα” (суд, вирок, кара). Синоніми – Кринка (κρινω - суд), Диканька (δικη - суд), Тимашевська (τιμη - суд).

Сімферополь – староанглійське і латинь “sim fero” (нести вогонь) – Пирогоща (Січ).

Сімеїз - староанглійське “sim” та грецьке “ις” (творити вогонь) – Пирогоща (Січ).

Корсунь - валлійське “kor” латинь “cors” (дружина, філадельфія) – Козацька Дружина.

Судак – латинське “sudis”, “sudum” (ясно і кий) – Пирогоща, Кияниця, Січ.

Керч – індоєвропейське “ker-” (сікти, рубати, свіча) – Січ, Рубанка, Фанагорія.

Тамань – грецьке “ταμο” (τεμο – сікти, рубати) – Січ.

Глазовка – «око» Птахи (Окниця – топонім на Дністрі, розсікаюча нічний морок - Січ).

Кіммерія – німецьке “Kimme” (Kime – січ, обрій, край, оплот) – присвята Січі.

Узун-Ларське озеро – озеро Чайки (грецьке “λαρος” – чайка). Чайка – птаха ранку.