Щоб зрозуміти симпатії Геродота до України, зайдімо від печі. Древні греки казали так: «Танцювати від Гестії». Українці назвали на честь «Гестії» місто на Поліссі - «Висока Піч» (Житомирщина) тому, що Гестія  – богиня домашнього вогнища (домашнє вогнище - Піч). Отож, почнімо розповідь «від Високої Печі». Як засвідчив Геродот, найбільше скіфи молились таким богам:

ТАБІТІ. Головна богиня скіфів Табіті названа від англійське“tabet” – надприродна сила (божествена, небесна). Значення такої сили має назва гори Говерли (від староанглійського “go waerlan” – сила, спонукати до руху) та дієслова “govern” (правити, урядувати). Гора Говерла - Правляча (Владичиця). Говерла тримає «жезл» - Прут (староукраїнською «прут» - жезл, кий, бук, скіпетр - «держава»). Буковина – Шипинська земля (ship)  – Кормча (Правляча). «Правити» - давати раду, творити лад. В народі правлячу богиню  називали «Владичиця». Значення «Владичиця» має назва «Україна» утворена від старогрецького «κραїνω» - правити, головувати, царити – «Ωκραїνα». Разом з тим, Україна – «Верховна» (санскрит “kraia” – верх) і «Радяча» (“ук-раяти”). Символ сили - Ріг (Кут, як «вершина» - англійське “corner”, санскрит “kona” – кут, край, а “top” – верх, край у назві «Конотоп»). Землі, які оточують Говерлу, мають назву «Покуття» (почесне місце в українській хаті), «Косівщина» (косинець – cos, кут, ріг), а також «Буджак» (з турецького “bujak”,  де “j”  читається як “дж”). Мудра правляча богиня – Magna Mater Diorum. До сонячної династії богів Велика Мати богів - богиня небесного Місяця-Луни (Софія), Владичиця небес. Тут можна згадати українську загадку: «За лісом, за пралісом золота діжа сходить». Розгадка - Місяць. В англійській мові «діжа», «кадуб» - “tub” (читається “tab”). У народі звана гору Говерлу називають «Страж Горою. Це значення зберігає назва міста «Чернівці» (латинь “cerno” – стерегти, захищати) – Страж Город.  Пор.: Табло , Табір та німецьке “Tabernakel” – місце зберігання дарів (церковне). Отже, Табіті – Говерла. Пор.: Тiбет.

ПАППАЙ – бог сонячної династії. Ім’я «Паппай» -  від українського «паппа» (хліб, їжа), латинського “pappa” (корм, їжа), німецького “pappeln” – годувати. Паппаю присв’ячена назва Дніпра (Родень). Даждь Бог. Грецькою Паппай – Зевс (Живич).

АПІ. Назва богині Землі вжита на основі готської мови “aipea” (родити, матір) – Рода. Цій назві відповідає значення назви ріки Рось (первісно – Рода), на що вказує топонім РОДНЯ біля гирла ріки. Богині Землі жертвували вепрів, а самки кабанів – поросна.

ГОЙТОСІР (ОЙТОСІР) – Влес (Аполлон). Богу сонця присв’ячена назва Південого Буга.

АРГІМПАСА. Аргімпаса - Ясунь (arguo - ясно). Ясним називався Місяць (Луна). Однак Геродот нагадує, що у греків Аргімпаса називається Афродіта –  Червона зоря (Ранкова зоря - Rosa Munda – Morgenstern). Це значення має назва ріки Сівер (пор.: Rosa - Аврора).

ФАГІМАСАД (ТАГІМАСАД) – Стрибог (Посейдон). Стрибогу присвячена назва Дністра. 

ДНІПРО-БОРИСТЕН. В грецькій мові “βορα” – паша (корм). В європейських мовах “bora” (ge-boren, bor-n) – родити, народжувати. Щоб пояснити значення назви «Бористен» сам Геродот написав цілу сторінку тексту, пояснюючи, який Бористен «родючий» і «щедрий». Родючий і щедрий – Зевс (Живич), бо живить все на Землі. У нас Зевс – Даждь Бог, або ж Паппай (українською і латинською “pappa” – їжа, хліб, німецькою “pappeln” – годувати). «Отче наш! Хліб наш насущний дай нам днесь!» - чи не так звертаємось ми до небесного Отця нашого?  То як же називався Дніпро у давнину? Його сучасна назва має основою санскрит “d’nipa” (nipa - господь, глава, d’nipa - владар). Ярославна звертається до Дніпра так само, як до Стрибога-Вітрила та до ясного-преясного сонця – «Господине!». Ще одне назва Дніпра - «Нєпра» (Велесова книга) - має своєю основою давньоєгипетське “nepera” (nepra) (годувати, давати хліб – бог, даючий врожай хліба) – Даждь Бог. У давнину (і нині – теж) не прийнято було називати іменами богів. Можна користуватись характеристиками богів (родючий, даючий, сердитий, палаючий), або ж, вживати у назві іноземне, чуже слово. І тому Дніпро – Бористен (Кормилець), Данпар, Данапр – Даючий (від санскриту “dhana” – давати). Так само «Київ» має основою ту ж таки елінську основу “κυεω” – нести зачаття, нести плід, родити (Родень). Береги Дніпра автором «Слова о полку Ігоревім» названі «темні брезі» - «святими» від грецького “τεμενος” – священий, святий, свята земля. Все живе, все народжене у давнину називалося «жита». А ще «жита» - світ проживання, природа (на латині “res”, множина – “reї”). «Жита» також - влада  і тому назву «Житомир» записано у Геродота під назвою «Ексампаїос», а готи називали землю «Гардаріка» (готське “garda” – спільний дім – Житомир). Дніпро названий на честь Бога Вседержителя і тому ріки-притоки Дніпра несуть образи богів небесного Олімпу.   

БОГ ПІВДЕНИЙ - ГІПАНІС. Народжуються не тільки люди, звірі, урожай. Народжуються ідеї, явища, світло, день, рік. Таке, більш широке значення, має грецьке дієслово “φυ” та латинь “fium”, наприклад, у назві «Τεω-φυ-πολισ» (Теофіполь) у витоках ріки Південий Буг. Геродот називає Південий Буг Гіпанісом, а озеро, з якого випливає Буг-Бог, «матір’ю Гіпаніса» (Теофіполіс) – «місто початку Бога». Переклад з грецької та латинської “hippa” – кінь. Ріка Гіпаніс – Конюший. Так називався Аполлон-Велес (у нориків Словенії – Velenus, Belenus). Колісниця Аполлона – квадрига, а самого Аполона-Велеса називають Конюший. Характеристика «ПОЛУДЕНИЙ» - Сонячний. У Геродота Аполон має назву Ойтосір (Гойтосір). Ця назва має основою грецьке “οιετο” – бути віщим, а також староукраїнське та готське «гайту» (тепло) і німецьке “heute” (хойте, гойте – сьогодні).

Аполон – пророк, віщий (Возний, Апостол) і цю свою привілегію він не передоручає (не передає). Навіть Гермесу він передає лише трилистну патерицю («Патерицю прекрасну достатку і щастя – трилистну, із золота. Буде тебе патериця повсюди хранити і наставлять у дорозі до доброго чину, скільки того я не знав від віщого Зевса»). Аполон, покоровитель мистецтв. В урядах древніх конюший – тисяцький і Возний. У назві «Возний» - образ Конюшого, але основою назви-титула «Возний» слугує латинь “voz” (vox) – глас. Тому Возний – Віщий, або «Таргітай», як у легенді, записаній Геродотом від скіфів (“tar-” – знамення і колісниця). Небесна колісниця – спутниця Землі (Erdtrabant – так поетично назвали б його німці). У німців Велес – Геліанд. На мапі України його місто - це згаданий Геродотом «Гелон» - Старий Салтов, або Старобельське городище (від староанглійського “bel” – горіння, палання, сяйво, або латинь “salue” - привітний). Йому ж присвячено назви рік Аксай (грецька основа “αξια”, “axia” - слава), Айдар (латинська основа “aio” - віщати), Гіпакіріс (Конюший), а нині – Міус (англійське “mews” читається mjus – Конюший). На його честь названо місто Таганрог (латинська основа “tago” – сяяти, ясно), а також назва «Матвіїв Курган» (у Геродота – Ахілів Біг). Причому, санскрит та грецько-латинське слово “mathi” (mati) в імені “Матвій” – навчати, наука (як «ук» у назві «Україна»), а  латиннь “curro” у назві «Курган»  – біг. Ці назви козаки перенесли на схід.

ДЕСНА. Назва ріки присв’ячена десницедержучій Говерлі - Указуючій Одигітрії (Радячій, Указуючій – від “казати”, “словити”, “раяти”). Основа “dess-” (права), “dessno” (правити), “dhesno” (священа, свята, божествена). Див.: Табіті (Говерла). Земля Подесення мала назву «Стародубщина» (дуб – бук, дуб – ладія, ковчег, ship). Земля радимичів (укрів). Ріка названа на честь Провідної (Указуючої) богині (Одигітрія – Дорогочин, Дорогобуж). Гера (Юнона) – і дружина, і дочка Зевса.

ДНІСТРО-ТІРАС. Ріка Дністро названа на честь гнівного бога вітрів Стрибога. У «Слові о полку Ігоревім» Стрибог «мече стрілки». Містечко з назвою Стрилки знаходиться біля витоків Дністра (Львівська область). Назва Тірас у Геродота утворена на індоєвропейській основі “tir” (хижий, лихий, стріляти), “tiras” – пересікати (Вітер – перевізник), а санскритська основа “nisthra” передає значення характеристик гнівного і невтомного бога вітрів Посейдона (Стрибога), або Потейдона, як його називали дорійці (гнівний, невтомний, ярий). Так само назва бога у Геродота (Тагімасад, Фагімасад) має англійську та кельтську основу “fag” (невтомний), “tough” (taf, tag – дужий, лихий), “mas” (бог). Всі характеристики Стрибога (гнівний, ярий, пересічень – вітер) можна знайти у назвах обабіч ріки, починаючи від назви «Галич» (санскрит “gali” – гнівний, ярий) та його притоків..

КРИНКА. Назва має основою грецьке “κρινω” – судити, карати (Січова – Карна і Жля). Права притока Міуса (Гіпакіріса). У Геродота ріка названа «Геррос» - Воїнь (від старонімецького “herr” – військо, полк, воїнь). Таке ж значення має назва ріки Самара (санскрит “samara” – полк, воїнь). Образна назва воєводної богині Січі («січа» - битва, або – Рубанка, Резань, Тимашевська, Діканька, Корсунь, Кундруччя (назви воєводної Січі).

МІУС. Ріка Міус названа у Геродота «Гіпакіріс» (Конюшена, а Конюший – тисяцький). В назві використано англійське “mews” (miu:z – стійло, стайня, конюшня). Стадник – Хорів, Хорс. В українській історії Конюшений – Возний (Генеральний писар), або Боян (Віщий, Байда – від «баїя» - віщий). У «Повісті времених літ» Байда-Віщий названий «Байдюк» (Вістовий). Віщий – Геральд, Апостол. Ці назви дані на честь віщого Аполлона-Велеса. 

ПРИП’ЯТЬ – ріка старшої дочки Зевса, присвячена богині Місяця (Луни). Старша дочка залишилася Дівою (Луна – дівує) і стежить (наглядає) за дотриманням людьми моралі у суспільстві і у природі: глядіти, дивитись, видіти -. Вижва, Смотрич, Гуйва – від латині “hui” - наглядати, Стир – від німецького “stier” – пильно наглядати. Старословянською “прип’ятити” – наставляти, або “стужити” у назві ріки «Стугна». Ріка Прип’ять називалася також Судь (Суджа).

ОСКОЛ. Ріка на східному кордоні України. Названа від української та оскської основи “osk” (оскома, оскордь, оскар – як «божий спис», «бич божий») – розрізати, розсікати, різь, клинок («Резань» у «Слові о полку Ігоревім») Назва передає образ «божого меча» - блискавки (“vindici flamma” – вогонь кари). Основа «оск» вжита в імені «Оскольд» (грецькою – Баламер, Болемир – “βολη” – перун, удар блискавки), «Оскар» - божий спис.

ПРУТ. Ріка що витікає від гори Говерли. Грецька назва у Геродота – Дрекон (Прут). На латині «прут» (бук, кий, палиця, жезл, скіпетр ) – “clava”. Звідціля назва “Sclavenoi” – буковинці, рутени – від німецького “die Rute” (Ruthenia – назва Буковини у латинських хроніках). Ріка слугує жезлом (прут – кий, жезл) Правлячої Богині Говерли (Табіті).

РОСЬ. Ріка-дочка Бористена (Зевса, Паппая). Давня українська назва від слова «по-росна» - несуча плід, або Рода. Разом з тим, індоєвропейське “rosa” – червона (Ранкова зоря), що можна передати грецьким “ροδος” – червона. Грецьке “ροδος” і українське “родити” мають співзвучні основи «род». Біля гирла ріки знаходиться давнє місто Родня, назва якого вказує на всі характеристики ріки Роди. На берегах ріки знаходяться міста синів Таргітая – Колаксая, Арпоксая, Ліпоксая (Родень - Кия, Богуслав – Хоріва, Юріїв - Щека і місто сестри Либеді –Корсунь). Першим правителем землі був визнаний Колаксай. Див.: Апі.   

СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ. Первісна назва СІВА. Українська назва «сівер» - схід, латинське “donec” – край. Себто «Сіверський Донець» - Східний край. Але санскритською мовою “siva” – благопривітна, привітна (латинською мовою “salue” у назві «Салтов» - Радогощ, або ж – Гелон чи Старобільськ – від староанглійського “bil”, “bel” – палати, горіти, радий).

СИНЮХА. Ріка, права притока Південного Буга (Бога). Основа грецькою мовою “συνεχα” має значення «державна» (Десниця Аполлона, жезл). Символізує назву «Кияниця» (назва «кий» - булава, Держава). Річ у тому, що у древніх антів (киян) і склавинів (буковинців) Державною Богинею була богиня блискавки – Кияниця (одна з назв богині блискавки), Жита (Владарка, Володарка). Ліва притока Сельниця – Престольна (sella – престол, скала).

СЯН. Назва Сяну, притоки Західного Бугу, утворена від форми простого минулого часу (Imperfekt) “san” німецького дієслова “sinnen” (Sinn – думка, Сян - Мислич (Перемишль). Назва дана на честь бога Місяця, якого називали Числобогом і Мисличем. Мисличу-Місяцю і богині Луни (Мисла) присв’ячена назва «Лемберг» і назва «Львів».