Олександр Георгієвич Івченко – видатний український і радянський вчений, творець авіаційних турбогвинтових двигунів великого ресурсу, засновник і керівник Запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Прогрес», Генеральний конструктор ДКБ, доктор технічних наук, лауреат Ленінської і державної премій, Герой Соціалістичної праці, академік АН УРСР народився в містечку Великий Токмак, Запорізької області в родині робітника. Там він поступив до школи і там же пройшли його дитинство і юність. Символічно, що назва міста «Великий Токмак» - козацька і присв’ячена небесному грому. Родина у батьків Олександра Георгієвича була велика – одинадцять дітей. Батько Георгій Юхимович працював ливарником на заводі «Фукс і Кляйнер» (потім перейменований на «Червоний прогрес»). Мати Лізавета Яківна все своє життя присвятила сім’ї і догляду за домашнім господарством.
Свою трудову діяльність Олександр Георгієвич розпочав будучи сімнадцятилітнім у 1920 році учнем ливарної справи, а потім став ливарником на заводі імені Кірова в Великому Токмаку. Вищу технічну освіту Олександр здобув, навчаючись в Харківському інституті механіки і машинобудування на факультеті «двигуни внутрішнього згорання». Інститут закінчив у 1935 році.
Після закінчення інституту Олександр Георгієвич Івченко працював інженером на заводі №29 в Запоріжжі, де виготовлялись і випробовувались авіаційні двигуни. Нині цей завод має назву «Мотор-Січ». Незабаром його переводять в відділ головного конструктора, де він працюва�� над вдосконаленням авіаційних поршневих двигунів на посаді рядового конструктора, потім – керівника бригади конструкторів.
В 1938 році Олександр Георгієвич Івченко був призначений провідним конструктором по авіадвигуну М-89 потужністю 1500 к.с. Мотор використовувався на літаках Сухого (СУ-2) і Петлякова (Пе – 2А). Після передачі двигуна М–89 в поточне виробництво Олександр Георгієвич був призначений заступником начальника серійно-конструкторского бюро, де вже у поточному виробництві продовжував роботу над удосконаленням цього двигуна. Після евакуації заводу з території України в Сибір (Омськ) Олександр Георгієвич Івченко призначається начальником серійного конструкторського бюро заводу №29, а незабаром – заступником головного конструктора.
Велика робота була виконана Олександром Георгієвичем над впровадженням в поточне виробництво моторів АШ-82ФН для літаків Генерального конструктора Лавочкіна – Ла-5 та для бомбардувальників Туполєва – Ту-2.
5 травня 1945 року приказом Народного комісаріату авіаційної промисловості СРСР було створено ДКБ № 478 (первісна назва дослідно-конструкторське бюро - ДКБ «Прогрес»). Начальником ДКБ було призначено Олександра Георгієвича Івченка, а ядро колективу склали спеціалісти Омського заводу, які раніше (до евакуації) працювали в Запоріжжі. В 1946 році Олександр Георгієвич Івченко став головним конструктором заводу №478, а в 1963 році – Генеральним конструктором Державного союзного ДКБ №478. Дослідно-конструкторське бюро при безпосередній участі і під керівництвом О. Г. Івченка за роки з 1945 по 1968 запроєктували і передали у народне господарство країни авіаційну техніку найвищої якості, самого високого технічного рівня:
1. Ланка поршневих авіаційних моторів АІ–26, АІ–10Ю АІ–12, АІ–14Р для учбово-тренувальних, бойових літаків і літаків зв’язку По-2, Як-2, Як-18, Як-20, Ан-14.
2. Ланка поршневих і газотурбіних геліокоптерних і гвинтокрилих авіаційних моторів: АІ-4Г, АІ-26ГР, АІ-26В, АІ-14В, АІ-7, АІ-24В, ТВ-2ВК, які використовувались на геліокоптерах Б-5, Б-9, Б-10, Б-11, Ка-10, Ка-15, Ка-18, Ка-26, Ми-1, Ми-3, Ми-7, Ми-8, Як-100 і Ка-22.
3. Ланка пускових авіамоторів: Тс-12Ф, АІ-2МК, АІ-8, АІ-9, які використовувались на літаках Ан-8, Ан-10, Ан-22, Бе-12, Ил-18, Ту-95, Ту-114, Як-40 і на геліокоптерах Ми-1, Ми-6, Ми-10 та інших.
4. Ланка потужних турбогвинтових і газотурбіних моторів великого ресурсу: АІ-20К, АІ-20Д, АІ-20М, АІ-24 для пасажирських, транспортних і десентних літаків Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ил-18 і гідролітаків Бе-12.
5. Перший в СРСР двоконтурний турбореактивний мотор АІ-25 для пасажирського Як-40. За участю і під керівництвом Олександра Георгієвича Івченка створено ціла ланка моторів наземного призначення:
- мотор АІ-2 для бензопилки «Дружба»,
- гоночні мотори сімейства «Січ» для водномоторного спорту,
- мотор АІ-14РС для аеросаней «Север-2», Ка-30 і судна на повітряній подушці «Радуга»,
- газотурбінні приводи АІ-23С-1 і АІ-20С для суден на підводних крилах «Тайфун» і «Буревісник», судна на повітряній подушці «Сормович»,
- пусковий двигун АІ-8 для аеродромної пускової установки АПА-8, для запуску маршових двигунів СПК «Сормович»,
- ГТП АІ-8П для генератора інертних газів ГІГ-4,
- ГТП АІ-23, АІ-23У, АІ-23СГ для бурових установок,
- ГТП АІ-21 для газотурбіних установок ГТУ-1000 передвижних електростанцій 5Е41.
Вітчизняні турбогвинтові літаки з моторами АІ-20, АІ-24 і турбореактивні з моторами АІ-25 експлуатуються в багатьох країнах світу.
За науково-дослідницькі праці по створенню авіаційних моторів великого ресурсу Вченою Радою ЦІАМ Олександру Георгієвичу Івченко у листопаді 1962 року була присуджена вчена ступінь доктора технічних наук. У червні 1964 року Олександр Георгієвич Івченко став академіком АН УРСР.
За успішну діяльність в галузі створення нових зразків авіаційної техніки Олександр Георгієвич Івченко був нагороджений урядовими нагородами:
- орденом Трудового Червоного прапора (1944 р.),
- орденом Червоної Зірки (1945 р.) - орденом Трудового Червоного прапора (1948 р.),
- Державною премією СРСР (1948 р.),
- орденом Трудового Червоного прапора (1957 р.),
- Ленінською пре��ією (1960 р.),
- званням Героя Соціалістичної праці (1963 р.),
- орденом Леніна (1966 р.).
Олександр Георгійович Івченко був членом Науково-технічної ради при Держкомітеті авіаційної техніки при Раді Міністрів СРСР, членом Науково-технічної ради Головного управління Цивільного повітряного флоту, членом Координаційного комітету з авіаційної техніки, брав участь у розгляді державних проектів, будучи членом постійної комісії ДНК АН УРСР з турбіних силових установок.
У 1994 році постановою КМ України конструкторському бюро «Прогрес» присвоєно ім’я академіка О. Г. Івченка, а з 1997 року нові мотори цього КБ мають назву «АІ».
|